Электронная энцыклапедыя "Вялікае Княства Літоўскае"

Дакументы: прывілей 1432

Агульныя звесткі.

Прывiлей выдадзены ад імя караля польскага і вярхоўнага князя літоўскага Ягайлы (Уладзіслава ІІ) яго паўнамоцнымі пасламі 15 кастрычніка 1432 г. у Гародні (у дакуменце пазначаны Львоў як месца знаходжання Ягайлы) падчас заключэння новай уніі паміж ВКЛ і Польшчай (Гарадзенска-Троцкая унія 1432—1433 гг.). Прывілей выдадзены са згоды новага вялікага князя літоўскага Жыгімонта Кейстутавіча, які захапіў уладу незадоўга перад тым (1 верасня 1432 г.) у выніку змовы, накіраванай супраць вялікага князя літоўскага Свідрыгайлы. Мэтай выдання прывілея было схіліць на бок Жыгімонта Кейстутавіча і Ягайлы беларускіх і ўкраінскіх баяр, якія аказвалі падтрымку Свідрыгайле. Прывілей ураўноўваў праваслаўных баяр ВКЛ у асабістых і маёмасных правах з баярамі-католікамі. Ім гарантавалася недатыкальнасць спадчынных і выслужаных маёнткаў, права вольнага распараджэння землямі, права на займанне дзяржаўных пасад, права ўступаць у гербавае братэрства з літоўскімі баярамі. Такім чынам, на праваслаўных баяр ВКЛ пашыраліся прывілей 1387 г. і Гарадзельскі прывілей 1413 г. Аднак шмат праваслаўнага баярства працягвала падтрымліваць Свідрыгайлу, таму нормы прывілея 1432 г. былі пацверджаны і пашыраны Ягайлам у прывілеі 1434 г. Прывілей 1432 г. напісаны на лацінскай мове.

Арыгінал.

AGAD. Perg. 8420. Пергамін. 40,5 × 22 + 8 см. Дакумент разарваны на дзве часткі. Пячаткі не захаваліся. У пачатку ХХ ст. прывілей захоўваўся ў Нясвіжскім архіве князёў Радзівілаў.

Копіі.

1. BKsCz. Nr 237, k. 162.

2. BKsCz. Teki Naruszewicza. Nr 15. S. 193—197.

Публікацыі.

Лацінскі тэкст:

Филевич И.П. Приложения к отчету об ученой командировке в 1892 г. // Варшавские университетские известия. 1893. III. С. 22—24 (на аснове копіі А.Нарушэвіча);

Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. XIV. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. III. / Collectus opera Dr. A.Lewicki. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1894. Dodatek. № 17. S. 523—524 (на аснове копіі А.Нарушэвіча).

Польскі пераклад:

Wapowski B. Dzieje Korony Polskiej i Wielkiego Księstwa Litewskiego od roku 1380 do 1535 / Ze świeżo odkrytego spółczesnego rękopismu, z języka łacińskiego na ojczysty przetłómaczył, przypisami objaśnił, poczet rzeczy i osób dodał M.Malinowski. T. 2. Wilno: Nakładem i czcionkami Teofila Glücksberga, 1847. S. 207—209 (з пазнакаю М.Маліноўскага: «Гэты запіс знаходзіцца ў кнізе прывілеяў Вялікаму Княству Літоўскаму, складзенай у першай палове мінулага стагоддзя ў Нясвіжскім архіве, з арыгіналаў, якія яшчэ застаюцца пад аховай князёў-ардынатаў Радзівілаў; каштоўны гэты збор — уласнасць Тэадора Нарбута, які дазволіў мне яго перапісаць»).

Czermak W. Sprawa równouprawnienia schizmatyków i katolików na Litwie (1432—1563 r.) // Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydział Historyczno-Filozoficzny. Serya II. T. XIX. Ogólnego zbioru t. 44. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1903. S. 357—358 (урывак).

Бібліяграфія.

Lewicki A. Powstanie Świdrygiełły. Ustęp z dziejów unii Litwy z Koroną. Kraków: Nakładem Akademii Umiejętności, 1892. S. 155—156;

Любавский М. Литовско-русский сейм. Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешнею жизнью государства. М., 1900;

Ptaszycki S. Gdzie się przechowywały i przechowują obecnie akty unii Litwy z Polską? // Kwartalnik Historyczny. 1902. R. XVI. S. 588—591;

Барвінський Б. Жиґимонт Кейстутович, великий князь литовско-руский (1432—1440): Історична монографія. Жовква: Печатня оо. Василиян, 1905. С. 59;

Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхты // Журнал Министерства народного просвещения. 1908. № 3. С. 68—72; № 7. С. 8, 36;

Любавский М. К вопросу об ограничении политических прав православных князей, панов и шляхты в Великом княжестве Литовском до Люблинской унии // Сборник статей, посвященных В.О.Ключевскому. М., 1909. С. 1—17;

Яго ж. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. 2 изд. [М.], 1915. С. 68—69;

Jakubowski J. Studya nad stosunkami narodowościowemi na Litwie przed Unią Lubelską. Warszawa: Nakładem Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, 1912. S. 26;

Kutrzeba S. Unia Polski z Litwą // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Warszawa; Lublin; Łódź; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa, 1914. S. 527—548;

Лащенко Р. Лекції по історії українського права. Частина друга: Литовсько-польска доба. Випуск перший: Памятники права. Прага: Наклад «Українського правничого товариства в Ч.С.Р.», 1924. С. 31;

Chodynicki K. Kościół prawosławny a Rzeczpospolita Polska. Zarys historyczny 1370—1632. Warszawa: Kasa imienia Mianowskiego — Instytut Popierania Nauki, 1934. S. 85, 93;

Łowmiański H. Uwagi w sprawie podłoża społecznego i gospodarczego unji jagiellońskiej // Księga pamiątkowa ku uczczeniu czterechsetnej rocznicy wydania pierwszego statutu litewskiego. Wilno: Nakładem Towarzystwa Przyjaciół Nauk w Wilnie, 1935. S. 284;

Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. Т. II. Вып. 1. Западная Русь и Литовско-Русское государство. М.: ГСЭИ, 1939. С. 135—137;

Сидор М. Шлях до Городельської унії. (В світлі польсько-литовсько-українських противорічностей). Мюнхен; Ню Йорк, 1951. С. 145;

Łowmiański H. Studia nad dziejami Wielkiego Księstwa Litewskiego. Poznań, 1983. S. 419—422;

Грыцкевiч А. Прывiлей 1432 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Т. 2. Мінск: БелЭн, 2006. С. 469;

Łowmiański H. Polityka Jagiellonów. 2 wyd. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006. S. 147—151;

Rachuba A. Historia Litwy // Rachuba A., Kiaupienė J., Kiaupa Z. Historia Litwy. Dwugłos polsko-litewski. Warszawa: DiG, 2008. S. 45.

Тэкст

(на аснове выдання: Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. XIV. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. III. / Collectus opera Dr. A.Lewicki. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1894. Dodatek. № 17. S. 523—524).

In nomine Domini. Amen. Ad perpetuam rei memoriam.

Quia tunc multis errorum et dubiorum prudenter occurrimus incommodis, dum gesta etatis nostre literarum apicibus et testium annotacione perennamus, proinde nos Wladislaus Dei gracia rex Polonie necnon terrarum Cracovie Sandomirie Siradie Lancicie Cuiavie Lithvanie princeps supremus, Pomeranie Russieque dominus et heres, significamus tenore presencium quibus expedit universis, presentibus et futuris, presencium noticiam habituris, quomodo cupientes terras nostras Lithvanie et Russie in statu salubri ponere et commoda earum quantum cum deo possumus procurare, ac condicionem facere meliorem, omnes literas privilegia et gracias emeritis (!) ducibus boiaris nobilibus terrarum predictarum et earum incolis, sub quibuscunque condicionibus articulis aut sentenciis datis (!) et concessis, patrocinio presentis nostri privilegii de nostre liberalitatis gracia, et ut nostris consolari amplioribus graciis, erga nos ampliori constancia et fidelitate se valeant exercere, de certa sciencia voluntate et consensu magnifici et preclari principis domini Sigismundi magni ducis Lithvanie et Russie, fratris nostri charissimi, denuo innovantes, confirmamus ratificamus gratificamus et approbamus, decernentes ipsas robur perpetuo firmitatis obtinere. Et specialiter, quod barones et nobiles predicti bona ipsorum paternalia pari iure obtineant, sicut barones regni Polonie sua noscuntur obtinere, et donaciones nostras, quas iuste et legitime possident, similiter obtinebunt, et liberam habebunt ipsa vendendi commutandi donandi alienandi et in usus suos convertendi facultatem, sic tamen, quod ipsa alienando commutando vel donando, coram nobis vel nostris officialibus iuxta consuetudinem regni Polonie resignabunt; hoc specialiter excepto et expresso, quod ad edificacionem et reformacionem castrorum et ad vias expedicionales aliaque nostra victualia, sicut ab antiquo fuit, teneantur. Et quia eo tempore, quo easdem gracias privilegia et libertates terris predictis et earum incolis concessimus, principes boiari nobiles et incole Rutheni, terre Lithvanie subditi, ab huiusmodi graciis libertatibus privilegiis exclusi videbantur, proinde cupientes, ne ex hoc inter earundem terrarum populos divisio aut aliquod dispendium in futurum subsequatur, quo status terrarum predictarum ledi posset, sed ut paribus consolati graciis in unitate animorum et idemptitate voluntatum eo fervencius et constancius pro statu huiusmodi terrarum et commodo feliciori conservando intendant mutuo et aspirent, ad nostraque et predicti fratris nostri charissimi domini Sigismundi magni ducis Lithvanie et Russie eo fervencius et fidelius servicia et obsequia debita incurventur, predictos principes nobiles et boiaros Ruthenorum eisdem graciis et libertatibus privilegiis et commodis gaudere et utifrui volumus, quibus principes nobiles et boiari Lithvanie pociuntur ac fruuntur; quodque similiter arma seu nobilitatis clenodia deferre possunt et eis uti, quemadmodum Lithvani, qui ipsa arma a nobilibus regni Polonie acceperunt et in presenciarum ipsis utuntur atque gaudent. Quique Lithvani habito cum illis fratribus sue genealogie de regno Polonie tractatu, recipiant ad predicta sua arma sive clenodia Ruthenos nobiles, arma et clenodia huiusmodi more regni Polonie nobilium delaturos.

Harum quibus sigilla nostra infra scriptorum prelatorum et baronum, videlicet: Sbignei dei gracia episcopi Cracoviensis; Iohannis de Lichin Brzestensis, Iorandi de Grabie alias de Brudzew Wladislaviensis, palatinorum; Wladislai de Oporow decretorum doctoris decani Cracoviensis, prepositi Lanciciensis, sedis apostolice protonotarii et regni Polonie vicecancellarii; Laurentii Zaremba Siradiensis, Spithkonis de Tarnow, domini Iaroslaviensis et Przybislai Dzik de Kadlub Czarnoviensis, castellanorum, premissa de mandato serenissimi domini nostri Wladislai regis tractaturorum, usque ad appensionem sigilli maiestatis serenitatis sue, sunt appensa testimonio literarum.

Datum et actum in Leopoli, feria quarta ipso die sancte Hedvigis, anno Domini millesimo quadringentesimo trigesimo secundo.

Надрукавать Надрукаваць без ілюстрацый
Дадаць меркаванне