Дакументы: прывілей 1434

Агульныя звесткі.

Прывiлей выдадзены вялікім князем літоўскім Жыгiмонтам Кейстутавiчам 6 мая 1434 г. у Троках у час унутранай вайны ў ВКЛ за ўладу паміж Жыгімонтам Кейстутавічам і Свідрыгайлам. Мэтай выдання прывілея было перацягнуць на бок Жыгімонта Кейстутавіча праваслаўнае беларускае і ўкраінскае баярства шляхам ураўнавання іх асабістых і маёмасных правоў з правамі баяраў-католікаў. Былі пацверджаны нормы прывілея 1432 г. Жыгімонт Кейстутавіч гарантаваў асабістую недатыкальнасць баяр, судзіць іх мог толькі публічны суд. Бярам гарантавался права валодання і распараджэння спадчыннымі маёнткамі. Удовам баяр прадастаўлялася права валодаць родавай маёмасцю памершага мужа, у выпадку паўторнага шлюбу маёнтак пераходзіў дзецям або братам першага мужа. Маёнткі, падараваныя баярам вялікім князем Вітаўтам, захоўваліся ў недатыкальнасці. Насельніцтва маёнткаў феадалаў вызвалялася ад дзяржаўных падаткаў, аднак, захоўвалася іх павіннасць будаваць і рамантаваць замкі і ваенныя дарогі. Праваслаўным князям і баярам дазвалялася карыстацца гербамі, атрыманымі літоўскімі феадаламі (са згоды польскай шляхты). Пацвярджаліся ўсе ранейшыя прывілеі феадалам ВКЛ. Прывiлей напiсаны на лацінскай мове.

Арыгінал.

AGAD. Perg. 7267. Пергамін. 54 × 28,5 + 10 см. Пячатка Жыгiмонта Кейстутавiча. У пачатку ХХ ст. прывілей захоўваўся ў Нясвіжскім архіве князёў Радзівілаў.

Копіі.

1. РГАДА. Ф. 389. Оп. 1. Ед. хр. 25. Л. 10—11. (Метрыка ВКЛ, кніга запісаў 25. Копія канца XVI ст.).

2. У рукапіснай кнізе («рукапіс Папроцкага»), якая змяшчае Статут ВКЛ 1566 г. і галоўныя прывілеі ВКЛ. У канцы ХІХ ст. захоўвалася ў бібліятэцы Львоўскага ўніверсітэта (N. inv. III, I, F. 14). Кніга — папяровы кодекс форматам in folio, апраўлены ў свой час у пунсовы атлас з залатым цісненнем. Абрэзы пазалочаны. Кодэкс мае 338 аркушаў, з якіх першыя 7 і апошнія 28 не запоўнены тэкстам. Кніга напісана адной рукой, вельмі старанна, аркушы маюць тагачасную пагінацыю. На арк. 8 ёсць уладальніцкія надпісы XVII або XVIII ст.: «Ex libris Thomae Paprocki camerarii terrestris Praemysliensis», «Ex libris Theodori Dydynski». Статут ВКЛ 1566 г. займае арк. 68—231, потым перапісаны важнейшыя прывілеі ВКЛ, у т.л. Прывілей 1551 г. Ф.Пекасінскі ў сваім выданні Статута ВКЛ 1566 г. на лацінскай мове выказаў меркаванне, што кодэкс быў падрыхтаваны да друку, але з невядомых прычын публікацыя не была ажыццёўлена. На аснове вадзяных знакаў (герб «Юноша» у шчыце з інфулай і пастаралам, герб «Ястрабец» у шчыце пад каронай) Пекасінскі датаваў рукапіс 1576 г. Цяперашняе месцазнаходжанне кнігі невядома.

Публікацыі.

Лацінскі тэкст:

Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. XIV. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. III. / Collectus opera Dr. A.Lewicki. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1894. Dodatek. № 22. S. 529—531 (на аснове копіі А.Нарушэвіча);

Акты Литовской Метрики. Т. 1. Вып. 1. 1413—1498 гг. / Собраны Ф.И.Леонтовичем. Варшава, 1896. № 4. С. 4—5 (на аснове копіі XVIII ст. кнігі Метрыкі ВКЛ у Варшаве, Галоўны архіў Царства Польскага, XLI. 9—18);

Archiwum Komisyi Prawniczej. T. 7. Pomniki prawa litewskiego z XVI wieku / Wydał F.Piekosiński. Kraków, 1900. P. 261 (рэгест);

Любавский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. М.: Синодальная Типография, 1910. С. 302—304 (на аснове выдання А.Лявіцкага 1894 г.);

Любавский М.К. Очерк истории Литовско-Русского государства до Люблинской унии включительно. 2 изд. [М.], 1915. С. 323—325;

Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 25 (1387—1546). Užrašymų knyga 25 / Parengė: D.Antanavičius ir A.Baliulis. = Литовская Метрика (1387—1546). Книга записей 25. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1998. № 2.3. P. 46—47 (скарочаная рэдакцыя; выдадзены на аснове мікрафільма кнігі 25 Метрыкі ВКЛ).

Беларускі пераклад:

Гiсторыя Беларусi ў дакументах i матэрыялах. Менск: Выдавецтва Акадэміі навук БССР, 1936. Т. 1. С. 216—217 (пераклад лацінскага тэкста выдання 1915 г.).

Рускі пераклад:

Белоруссия в эпоху феодализма: Сборник документов и материалов. Т. 1. Минск: Изд-во АН БССР, 1959. № 45. С. 119—121 (пераклад лацінскага тэкста выдання 1915 г.);

Уния в документах / Сост.: В.А.Теплова, З.И.Зуева. Минск: Лучи Софии, 1997. № 4. С. 71—73 (на аснове выдання 1959 г.).

Польскі пераклад:

Czermak W. Sprawa równouprawnienia schizmatyków i katolików na Litwie (1432—1563 r.) // Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydział Historyczno-Filozoficzny. Serya II. T. XIX. Ogólnego zbioru t. 44. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1903. S. 374—376;

Unia Litwy z Polską (1385—1569). Akty unii i przywilejów stanowych litewskich zestawił, przekład polski pierwszych dołączył J.Żerbiłło Łabuński. Warszawa: Księgarnia «Kroniki Rodzinnej», Podwale 4, [1913]. S. 56 (рэгест).

Бібліяграфія.

Любавский М. Литовско-русский сейм. Опыт по истории учреждения в связи с внутренним строем и внешнею жизнью государства. М., 1900. С. 82;

Ptaszycki S. Gdzie się przechowywały i przechowują obecnie akty unii Litwy z Polską? // Kwartalnik Historyczny. 1902. R. XVI. S. 588—591;

Czermak W. Sprawa równouprawnienia schizmatyków i katolików na Litwie (1432—1563 r.) // Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydział Historyczno-Filozoficzny. Serya II. T. XIX. Ogólnego zbioru t. 44. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1903. S. 374—393;

Барвінський Б. Жиґимонт Кейстутович, великий князь литовско-руский (1432—1440): Історична монографія. Жовква: Печатня оо. Василиян, 1905. С. 59—60;

Грушевський М. Історія Украïни-Руси. Том IV. XIV—XVI віки — відносини полïтичні. Киïв; Львів, 1907. С. 208—210, 478—479;

Леонтович Ф. Правоспособность литовско-русской шляхты // Журнал Министерства народного просвещения. 1908. № 3. С. 72—73; № 7. С. 8, 36;

Любавский М. К вопросу об ограничении политических прав православных князей, панов и шляхты в Великом княжестве Литовском до Люблинской унии // Сборник статей, посвященных В.О.Ключевскому. М., 1909. С. 1—17;

Kamieniecki W. Ograniczenia wyznaniowe w prawodawstwie litewskim w XV i XVI wieku // Przegląd Historyczny. 1911. Z. 3. S. 268—282;

Jakubowski J. Studya nad stosunkami narodowościowemi na Litwie przed Unią Lubelską. Warszawa: Nakładem Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, 1912. S. 26;

Unia Litwy z Polską (1385—1569). Akty unii i przywilejów stanowych litewskich zestawił, przekład polski pierwszych dołączył J.Żerbiłło Łabuński. Warszawa: Księgarnia «Kroniki Rodzinnej», Podwale 4, [1913]. S. 56—57;

Kutrzeba S. Unia Polski z Litwą // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Warszawa; Lublin; Łódź; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa, 1914. S. 527—548;

Halecki O. Dzieje unii jagiellońskiej. Tom I. W wiekach średnich. Kraków: Akademia Umiejętności, 1919. S. 316—317;

Kutrzeba S. Historja ustroju Polski w zarysie. 2 wyd. Lwów; Warszawa, 1921. T. 2. S. 28;

Лащенко Р. Лекції по історії українського права. Частина друга: Литовсько-польска доба. Випуск перший: Памятники права. Прага: Наклад «Українського правничого товариства в Ч.С.Р.», 1924. С. 31;

Kolankowski L. Dzieje Wielkiego Księstwa Litewskiego za Jagiellonów. T. I. 1377—1499. Warszawa, 1930. S. 203—204, 222—223;

Chodynicki K. Kościół prawosławny a Rzeczpospolita Polska. Zarys historyczny 1370—1632. Warszawa: Kasa imienia Mianowskiego — Instytut Popierania Nauki, 1934. S. 85—87;

Łowmiański H. Uwagi w sprawie podłoża społecznego i gospodarczego unji jagiellońskiej // Księga pamiątkowa ku uczczeniu czterechsetnej rocznicy wydania pierwszego statutu litewskiego. Wilno: Nakładem Towarzystwa Przyjaciół Nauk w Wilnie, 1935. S. 284—285;

Matusas J. Švitrigaila Lietuvos didysis kunigaikštis. Kaunas, 1938. P. 119;

Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. Т. II. Вып. 1. Западная Русь и Литовско-Русское государство. М.: ГСЭИ, 1939. С. 135—137;

Сидор М. Шлях до Городельської унії. (В світлі польсько-литовсько-українських противорічностей). Мюнхен; Ню Йорк, 1951. С. 145;

Dundulis B. Lietuvių kova dėl Žemaitijos ir Užnemunės XV amžiuje. Vilnius, 1960. P. 167, 186;

Łowmiański H. Studia nad dziejami Wielkiego Księstwa Litewskiego. Poznań, 1983. S. 417—424;

Mikulski W. Dokumenty z archiwum Wielkiego Księstwa Litewskiego w Archiwum Warszawskim Radziwiłłów // Miscellanea historico-archivistica. Warszawa: DiG, 1997. Т. 7. S. 71—83;

Сагановіч Г. Нарыс гісторыі Беларусі ад старажытнасці да канца XVIII стагоддзя. Мінск: Энцыклапедыкс, 2001. С. 98;

Гудавичюс Э. История Литвы. Том 1. С древнейших времен до 1569 года. М.: Фонд имени И.Д.Сытина; Baltrus, 2005. С. 285—286;

Грыцкевiч А. Прывiлей 1434 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Т. 2. Мінск: БелЭн, 2006. С. 469;

Łowmiański H. Polityka Jagiellonów. 2 wyd. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006. S. 151;

Błaszczyk G. Dzieje stosunków polsko-litewskich. T. II. Od Krewa do Lublina. Cz. I. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2007. S. 682—685;

Гісторыя Беларусі. Т. 2. Беларусь у перыяд Вялікага княства Літоўскага. Мінск: Современная школа; Экоперспектива, 2008. С. 162;

Rachuba A. Historia Litwy // Rachuba A., Kiaupienė J., Kiaupa Z. Historia Litwy. Dwugłos polsko-litewski. Warszawa: DiG, 2008. S. 46;

Lietuva senuosiuose istorijos šaltiniuose. Lietuvos tūkstantmečio programos parodos katalogas. Taikomosios dailės muziejus, Vilnius, 2009 m. liepos 5—spalio 4 d. = Lithuania in ancient historical sources. Exhibition and catalogue part of the Lithuanian Millennium programme. Museum of Applied Art, Vilnius 5 July—4 October 2009. Vilnius: Nacionalinis muziejus Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės valdovų rūmai, 2009. Р. 90 (фотаздымак);

Сенькевіч І. Дзяржаўная палітыка ВКЛ у галіне шлюбна-сямейных адносін у 30-хгадах XV—пачатку XVI ст. // Гістарычна-археалагічны зборнік. Вып. 27. Мінск: Беларуская навука, 2012. С. 27.

Тэкст

(на аснове выдання: Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. XIV. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. III. / Collectus opera Dr. A.Lewicki. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1894. Dodatek. № 22. S. 529—531).

In nomine Domini. Amen. Ad perpetuam rei memoriam.

Quia tunc multis errorum et dubiorum occurrimus incommodis, dum gesta etatis nostre apicibus literarum et testium annotacione perennamus: proinde nos Sigismudus Dei gracia magnus dux Lithvaniae necnon terrarum Russie dominus et heres, significamus tenore presencium quibus expedit universis presentibus et futuris, presencium noticium habituris: quomodo cupientes terras nostras Lithvanie et Russie in statu meliori reponere et commoda eorum quantum cum deo possumus procurare ac condicionem facere meliorem; volentes insuper, ne inter earundem terrarum populos divisio aut aliquod dispendium subsequatur in futurum, quo status terrarum predictarum ledi possit, sed ut paribus consolati graciis, in unitate animorum et indemnitate voluntatum eo fervencius et constancius pro statu huiusmodi terrarum et commodo feliciori conservando intendant mutuo et aspirent, ad nostraque eo fidelius servicia et obsequia debita invitentur: unde principibus et boiaris tam Lithvanis quam Ruthenis predictarum terrarum nostrarum Lithvanie et Russie de nostre liberalitatis gracia damus concedimus et irrevocabiliter tribuimus perpetue duraturum:

1. Et primo, quod ad nullius hominis delacionem manifestam vel occultam aut quamvis aliam suspicionem sinistram, prefatos principes et boiaros nolumus castigare et punire, nisi prius in iudicio manifesto iuris ordine terre Lithvanie servato realiter fuerint convicti.

2. Deinde, quod prefati principes et boiari eorumque liberi legitimi, omnia bona hereditaria et paterna pari iure obtineant, sicut alibi in christianitate dinoscuntur obtinere, et liberam habeant facultatem ipsa vendendi commutandi donandi alienandi et in usus suos beneplacitos, prout ipsis melius videbitur expedire, convertendi, sic tamen, quod ipsa alienando commutando vendendo vel donando, coram nobis aut nostris officialibus resignabunt.

3. Si autem aliquem predictorum principum et boiarorum ab hac luce decedere contingat, uxor manens in sede viduali, in bonis paternis mariti sui permanebit, serviciis nostris et nostrorum successorum non diminutis. Si vero voluerit ad secundas convolare nupcias, dotalicio per maritum designato gaudebit, bona paterna liberis legitimis ipsius mortui relinquendo. Si vero pueri non fuerint, extunc germani fratres hereditaria bona possidebunt, serviciis nostris et successorum nostrorum similiter semper in omnibus salvis.

4. De bonis autem et possessionibus per serenissimum principem dominum Alexandrum alias Vitowdum olim magnum ducem Lithvanie, germanum nostrum carissimum felicis memorie, et serenitatem nostram datis, secundum tenorem privilegiorum a prefato germano et nobis obtentorum est tenendum.

5. Ceterum omnes et singuli cmetones et subdicti (!) dictorum principum et boiarorum terrarum nostrarum, ab omni dacione et solucione mensurarum, que dziakla nuncupatur, quas ab ante nobis et predessoribus nostris dare consueverant et astricti fuerunt, sint omnino soluti liberi et ab eisdem exempti.

6. Nihilominus tamen in predictis principibus et boiaris et subtitis eorundem castrorum edificaciones et reformaciones et vias expedicionales in ipsorum propriis expensis, ad quas ab antiquo tenebantur, sine quibus eciam terre nostre bene stare non possunt, pro nobis et nostris successoribus reservamus, aliis laboribus castrorum nostrorum a sepe dictorum principum et boiarorum hominibus omnino exclusis.

7. Preterea eciam concedimus et permittimus, ut principes et boiari Ruthenorum arma seu nobilitatis clenodia deferre possint et eis uti, quemadmodum Lithvani, prius tamen habito consensu fratrum sue genealogie de regno Polonie, per Lithvanos ad predicta clenodia assumantur.

8. Postremo omnes literas privilegia et gracias, ecclesiis ducibus et boiaris terrarum nostrarum sub quibuscunque condicionibus articulis seu sentenciis, per superius expressum germanum nostrum datas et concessas, patrocinio presentis nostri privilegii denuo innovantes, confirmamus gratificamus ratificamus et approbamus, decernentes ipsas robur perpetue firmitatis obtinere.

In cuius rei testimonium et robur firmitatis sigillo maiestatis nostre subpendenti presentes fecimus communiri.

Actum et datum in castro nostro Troki, ipso die Ascensionis Domini, anno eiusdem 1434.

Presentibus magnificis strenuis Ostik castellano Vilnensi, Georgio alias Giedigold de Vissniowa, Bergal de Dewnyoltowo Chodkowe, et nobili Nicolao curie nostre notario, qui presencia habuit in commissis, aliisque quam pluribus testibus fide dignis.

© Валерый Пазднякоў, 2014

Надрукавать Надрукаваць без ілюстрацый
Дадаць меркаванне

Ю.А.Ябланоўскі

Пячатка Вітаўта

План Віцебска. З кнігі: Памятная книжка Витебской губернии на 1865 год. Издана Витебским губернским статистическим комитетом. Под редакциею А.М.Сементовского. СПб., 1865.