Дакументы: Крэўская унія 1385

Агульныя звесткі.

Крэўская унія 1385 г. — дзяржаўны саюз памiж Вялікім Княствам Літоўскім i Польскім каралеўствам. Заключана 14 жніўня 1385 г. у Крэве (цяпер вёска ў Смаргонскiм раёне). Гісторыя заключэння уніі і яе дзяржаўна-прававы характар — прадмет спрэчак шматлікіх пакаленняў гісторыкаў многіх краін Еўропы (гл. прыведзены ніжэй спіс літаратуры). Бясспрэчна, што унія была аформлена некалькімі дакументамі, з якіх да нашага часу захаліся два — т.зв. «Акт Крэўскай уніі» (14.8.1385) і пасведчанне польскіх паслоў, што яны паведамілі вялікаму князю літоўскаму Ягайлу аб яго выбранні польскім каралём і мужам каралевы польскай Ядвігі і гарантавалі бяспеку ў Польшчы яму і яго паслам (11.01.1386). Заключэнне уніі прадугледжвала стварэнне дзяржаўнага саюзу, падмацаванага шлюбам вялікага князя літоўскага Ягайлы і каралевай польскай Ядвігай, аднакдзяржаўна-прававыя адносіны ВКЛ да Польскага каралеўства ў наяўных дакументах дакладна не прапісаны. Заключэнне уніі выклікала супраціўленне некаторых колаў у Вялікім Княстве Літоўскім. Унутраная барацьба ў ВКЛ і барацьба кіраўнікоў ВКЛ з Польшчай прыводзілі да неаднаразовага ўдакладнення ўмоў уніі, яе разрыву і аднаўленняў аж да заключэння Люблінскай уніі 1569 г.

Бібліяграфія[1].

Jaroszewicz J. Obraz Litwy pod względem jej cywilizacji, od czasow najdawniejszych do końca wieku XVIII. Cz. II. Wilno, 1844. S. 72;

Szajnocha K. Jadwiga i Jagiełło. 1374—1413. Opowiadanie historyczne. T. I—III. We Lwowie: Nakładem Karola Wilda, 1855—1856;

Беляев И.Д. Очерк истории Северо-Западного края России. Вильна, 1867. С. 110—112;

Mosbach A. Początki unii lubelskiej. Poznań: Nakładem Księgarni Jana Konst. Żupańskiego, 1872. S. 8—9;

Szujski J. Ludwik węgierski i bezkrólewie po jego śmierci. Warszawa, 1882;

Бестужев-Рюмин К. Русская история. Т. 2. Вып. 1. СПб., 1885. С. 33—34;

Smolka S. Rok 1386. W pięciowiekową rocznicę. Kraków, 1886;

Lewicki A. Powstanie Świdrygiełły. Ustęp z dziejów unii Litwy z Koroną. Kraków: Nakładem Akademii Umiejętności, 1892. S. 1—3;

Koneczny F. Jagiełło i Witołd. Cz. 1. Podczas unii krewskiej (1382—1392). Lwów: Nakładem autora, 1893;

Lewicki A. Nieco o unii Litwy z Koroną // Przegląd Polski. R. 28. 1893/1894. T. 2. S. 235—280;

Lewicki A. Ueber das staatsrechtlische Verhältniss Littauens zu Polen unter Jagiełło und Witold // Altpreussische Monatsschrift. 1894. XXXI Bd. Erstes und zweites Heft. Januar—März. S. 27—32;

Unia Litwy z Polską (1385—1569). Akty unii i przywilejów stanowych litewskich zestawił, przekład polski pierwszych dołączył J.Żerbiłło Łabuński. Warszawa: Księgarnia «Kroniki Rodzinnej», Podwale 4, [1913]. S. 11—14;

Prochaska A. Przyczynki krytyczne do dziejów Unii // Rozprawy Akademii Umiejętności. Wydział Historyczno-Filozoficzny. Serya II. T. VIII. Ogólnego zbioru t. 33. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności, 1896. S. 55—122;

Abraham W. Polska a chrzest Litwy // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Krakow etc., 1914. S. 3—36;

Kutrzeba S. Unia Polski z Litwą // Polska i Litwa w dziejowym stosunku. Warszawa; Lublin; Łódź; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa, 1914. S. 452—481;

Halecki O. Wcielenie i wznowienie państwa litewskiego przez Polskę (1386—1401) // Przegląd Historyczny. T. 21. Warszawa, 1917—1918. S. 1—77;

Halecki O. Dzieje unii jagiellońskiej. T. I. W wiekach średnich. Kraków: Akademia Umiejętności, 1919;

Jakubowski J. Z zagadnień unji polsko-litewskiej // Przegląd Historyczny. 1919—1920. T. 22. S. 136—155;

Adamus J. O tytule panującego i państwa litewskiego parę spostrzeżeń // Kwartalnik Historyczny. 1929. R. 44. S. 313—332;

Semkowicz W. Sfragistyka Witołda // Wiadomości Numizmatyczno-Archeologiczne. 1930. T. XIII. S. 67—68;

Avižonis K. Die Entstehung und Entwicklung des litauischen Adels bis zur litauisch-polnischen Union 1385. Berlin, 1932. (Historische Studien. Heft 233);

Adamus J. Państwo litewskie w latach 1386—1398 // Księga pamiątkowa ku uczczeniu czterechsetnej rocznicy wydania pierwszego statutu litewskiego. Wilno: Nakładem Towarzystwa Przyjaciół Nauk w Wilnie, 1935. S. 15—79;

Halecki O. Przyczynki genealogiczne do dziejów układu krewskiego // Miesięcznik Heraldyczny. 1935. R. 14. № 7—8. S. 97—111;

Łowmiański H. Wcielenie Litwy do Polski w 1386 r. // Ateneum Wileńskie. R. 12. 1937. S. 36—145 (перавыдадзена: Lituano-Slavica Posnaniensia. T. 2. Poznań, 1987. S. 37—123);

Balzer O. Stosunek Litwy do Polski // Pisma pośmiertne Oswalda Balzera. T. III. We Lwowie: Nakładem Towarzystwa Naukowego, 1937. S. 243—313;

Adamus J. Najnowsza literatura o akcie krewskim // Wiadomości studium historii prawa litewskiego Uniwersytetu Stefana Batorego. T. 1. Wilno, 1938. S. 273—316;

Paszkiewicz H. O genezie i wartości Krewa. Warszawa: Skł. gł. Gebethner i Wolff, 1938;

Paszkiewicz H. W sprawie inkorporacji Litwy do Polski w 80-ch latach XIV w. (Z powodu pracy H. Łowmiańskiego, «Wcielenie...»). Warszawa, 1938;

Пресняков А.Е. Лекции по русской истории. Т. II. Вып. 1. Западная Русь и Литовско-Русское государство. М.: ГСЭИ, 1939. С. 74—79;

Wielhorski W. Polska a Litwa. Stosunki wzajemne w toku dziejów. Londyn, 1947. S. 102—103;

Adamus J. Jagiełło w przededniu unii polsko-litewskiej w oświetleniu nowych źródeł // Teki Historyczne. 1950. № 4. S. 187—197;

Сидор М. Шлях до Городельської унії. (В світлі польсько-литовсько-українських противорічностей). Мюнхен; Ню Йорк, 1951. 51—60;

Kuczyński S.M. Rozbiór krytyczny roku 1385 «Dziejów Polski» J. Długosza // Studia Źródłoznawcze. T. 3. 1958. S. 213—254;

Bardach J. Krewo i Lublin. Z problemów unii polsko-litewskiej // Kwartalnik Historyczny. 1969. № 3. S. 583—619 (перадрукавана: Bardach J. Studia z ustroju i prawa Wielkiego Księstwa Litewskiego XIV—XVII w. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1970. S. 11—67);

Юхо І.А. Крэўская унія 1385 г. // Беларуская Савецкая Энцыклапедыя. Т. 6. Мінск: БелСЭ, 1972. С. 162;

Юхо Я. Уніі Вялікага княства Літоўскага з Польшчай // Полымя. 1972. № 1. С. 207—226;

Przybyszewski B. Jadwiga i Wilhelm // Analecta Cracoviensia. T. 7. 1975. S. 106—150;

Dainauskas J. Kriavo akto autentiškumas // Liuanistikos instituto 1975 metų suvažiavimo darbai. Chicago, 1976. P. 51—71;

Юхо І.А. Крэўская унія 1385 г. // Беларуская ССР. Кароткая энцыклапедыя. Т. 1. Мінск: БелСЭ, 1978. С. 348;

Ochmański J. Historia Litwy. 2 wyd. Wrocław etc., 1982. S. 75;

Łowmiański H. Wielkie Księstwo Litewskie – zagadnienia ustrojowe i prawne // Łowmiański H. Studia nad dziejami Wielkiego Księstwa Litewskiego. Poznań, 1983. S. 351—364;

Юхо І. Крэўская унія // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. 1985. № 4. С. 22—24;

Bardach J., Leśnodorski B., Pietrzak M. Historia państwa i prawa polskiego. 4 wyd. Warszawa, 1985;

Hellmann M. Die polnisch-litauische Union von 1385/86 // Jahrbücher für Geschichte Osteuropas. Bd. 34. 1986. S. 19—34;

Dainauskas J. Autentyczność aktu krewskiego // Lituano-Slavica Posnaniensia. T. 2. Poznań, 1987. S. 125—144;

Kowalska-Urbankowa Z. Unia Polski i Litwy w latach 1385—1413 w najnowszej historiografii polskiej // Analecta Cracoviensia. T. 19. 1987. S. 207—221;

Łowmiański H. Wcelenie Litwy do Polski w 1386 roku // Lituano-Slavica Posnaniensia. T. 2. 1987. S. 37—123;

Szczur S. Negocjatorzy unii Polski z Litwą i ich kariery // Analecta Cracoviensia. T. 19. 1987. S. 181—204;

Dainauskas J. Chrzest Litwy oraz Litwinów a rok 1387. Chicago, 1989;

Dzieło Jadwigi i Jagiełły w 600-lecie chrztu Litwy i jej związków z Polską / Wyb. i oprac. W.Biliński. Warszawa, 1989;

Giedroyć M. Lithuanian Options Prior to Krewa (1385) // La Christianizzazione della Lithuania. Citta del Vaticano, 1989. P. 85—103;

Chrzest Litwy. Geneza. Przebieg. Konsekwencje. Lublin, 1990;

Dainauskas J. Lietuvos bei lietuvių krikštas ir 1387-ji metai. Chicago, 1991. P. 49—70;

Korczak L. O akcie krewskim raz jeszcze (na marginesie rozprawy Jonasa Dainauskasa) // Małopolskie Studia Historyczne. 1991. R. 34. Z. 3 (134). S. 473—479;

Юхо Я.А. Кароткі нарыс гісторыі дзяржавы і права Беларусі. Мн.: Універсітэцкае, 1992. С. 83—85;

Koczerska M. Autentyczność dokumentu unii krewskiej 1385 roku // Kwartalnik Historyczny. 1992. R. 99. № 1. S. 59—80;

Грушевський М. Історія Україны-Руси. Т. 4. XIV—XVI віки. Відносини політичні. Киïв: Наукова думка, 1993;

Цярохін С. Таямніцы Крэўскай уніі // Беларуская мінуўшчына. 1995. № 3. С. 7—10;

Kiaupienė J. Historiografia litewska o niektórych zagadnieniach stosunków litewsko-polskich między Krewem a Lublinem // Profesor Henryk Łowmiański. Życie i dzieło. Materiały z sesji naukowej poświęconej dziesiątej rocznicy śmierci Uczonego (Poznań 7—8 X 1994 r.). Poznań, 1995. S. 116—123;

Tęgowski J. Bezkrólewie po śmierci Ludwika Węgierskiego a geneza unii Polski z Litwą // Studia historyczne z XIII—XV w. Wydanie jubileuszowe z okazji 75-lecia urodzin i 45-lecia pracy naukowej Profesora Kazimierza Jasińskiego. Olsztyn, 1995. S. 87—110;

Kosman M. Układ w Krewie — po sześciu wiekach // Wilno i kresy północno-wschodnie. Materiały II Międzynarodowej Konferencji w Białymstoku 14—17 IX 1994 r. w czterech tomach. T. I. Historia ludzkie losy. Białystok, 1996. S. 13—28;

Кяупене Ю. Проблема Кревского акта от 14 августа 1385 года в истории и историографии польско-литовских уний // Восточная Европа в древности и средневековье. X Чтения к 80-летию члена-корреспондента АН СССР Владимира Терентьевича Пашуто. Москва, 15—17 апреля 1998 г. Материалы к конференции. М.: ИРИ РАН, 1998. С. 60—62;

Błaszczyk G. Dzieje stosunków polsko-litewskich od czasów najdawniejszych do współczesności. T. 1. Trudne początki. Poznań, 1998. S. 195—267;

Kiaupienė J. Akt krewski z 14 sierpnia 1385 r.: gdzie kryje się problem — w dokumencie czy w jego interpretacjach? // Kwartalnik Historyczny. 2001. R. 108. Z. 4. S. 47—62;

Бардах Ю. Крэва і Люблін. З праблемаў польска-літоўскай уніі // Бардах Ю. Штудыі з гісторыі Вялікага Княства Літоўскага. Мн., 2002. С. 25—46;

Błaszczyk G. Czy była unia krewska? // Kwartalnik Historyczny. 2003. R. 110. Z. 1. S. 86—96;

Kiaupienė J. W związku z polemiką Grzegorza Błaszczyka w sprawie unii Krewskiej // Kwartalnik Historyczny. 2003. R. 110. Z. 1. S. 97—98;

Jučas M. Unia polsko-litewska / Tłum A.Firewicz. Toruń, 2004;

Wisner H. Spory o Krewo // Zapiski Historyczne. 2004. Z. 2—3. S. 169—179;

Грыцкевiч А. Крэўская унія 1385 // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Т. 2. Мн., 2006. С. 159;

Krzyżaniakowa J., Ochmański J. Władysław II Jagiełło. Wyd. 2. Wrocław [etc.]: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 2006;

Łowmiański H. Polityka Jagiellonów. 2 wyd. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006. S. 19—45;

Tęgowski J. Wprowadzanie w życie postanowień aktu krewskiego w latach 1385—1399 // Studia z dziejów państwa i prawa polskiego. T. 9. Cz. 1. Lublin;

Łódź, 2006. S. 77—91;

Rowell S.C. 1386: The Marriage of Jogaila and Jadwiga Embodies the Union of Lithuania and Poland // Lithuanian Historical Studies. Vol. 11. Vilnius, 2007. P. 137—144;

Ліцкевіч А. Крэва: саюз і разрыў цывілізацый // Беларуская думка. 2008. № 4. С. 88—93;

Rachuba A. Historia Litwy // Rachuba A., Kiaupienė J., Kiaupa Z. Historia Litwy. Dwugłos polsko-litewski. Warszawa: DiG, 2008. S. 33—34;

Kiaupienė J., Kiaupa Z. Historia Litwy // Rachuba A., Kiaupienė J., Kiaupa Z. Historia Litwy. Dwugłos polsko-litewski. Warszawa: DiG, 2008. S. 274—275;

Lietuva senuosiuose istorijos šaltiniuose. Lietuvos tūkstantmečio programos parodos katalogas. Taikomosios dailės muziejus, Vilnius, 2009 m. liepos 5—spalio 4 d. = Lithuania in ancient historical sources. Exhibition and catalogue part of the Lithuanian Millennium programme. Museum of Applied Art, Vilnius 5 July—4 October 2009. Vilnius: Nacionalinis muziejus Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės valdovų rūmai, 2009. Р. 66—67 (фотаздымак);

Гриневич Т. Кревська унія в дискусіях польских істориків міжвоєнного часу // Студії з архівної справи та документознавства. Т. 18. Київ, 2010. С. 149—156;

Лицкевич О.В. Документы по истории Менской земли за 1386—1393 гг.: перевод и комментарий // Мінск і мінчане: дзесяць стагоддзяў гісторыі (да 510-годдзя атрымання Менскам магдэбургскага права). Матэрыялы Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі. Мінск, 4—5 верасня 2009 г. Мн.: Беларуская навука, 2010. С. 8—15;

Ліцкевіч А. Віленскія праваслаўныя мучанікі 1387 года // Праваслаўе. 2010. № 16. С. 81—93;

Nikodem J. Akt krewski i jego znaczenie // Poznań—Wilnu. Studia historyków w roku tysiąclecia Państwa Litewskiego, red. Z. Wojtkowiak, Poznań 2010. S. 111—143;

Nikodem J. Długosz o początkach związku polsko-litewskiego. Przyczynek do dyskusji nad znaczeniem krewskiego «applicare» // Białoruskie Zeszyty Historyczne. 2010. 34. S. 20—38;

Od Horodła do Horodła (1413—2013). Unia horodelska — dzieje i pamięć. Wystawa Muzeum Zamojskiego w Zamościu i Muzeum Historii Polski. Muzeum Zamojskie w Zamościu. 29 IX—31 XI 2013. Zamość; Warszawa, 2013.

***

№ 1.

Акт Крэўскай уніі 1385

Арыгінал.

ABKKK. Dok. perg. 188. Пергамін. 33 × 22,3 + 3,9 см. Да акта былі падвешаны на пергамінавых стужках 5 пячатак, ад якіх па стану на 1932 г. засталіся толькі 4 стужкі.

Копія.

ABKKK. Liber privilegiorum Nr 2 (Liber antiquus). K. 53—53v. (Капійная кніга Кракаўскай дыяцэзіі. 1445 г.).

Публікацыі.

Лацінскі тэкст:

Pomniki historyi i literatury polskiey / Wydał M.Wiszniewski. T. IV. W Krakowie, 1837. S. 92—95 (на аснове арыгінала);

Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. II. Codex epistolaris saeculi decimi quinti / Ex antiquis libris formularum, corpore Naruszeviciano, autographis archivisque plurimus collectus opera A.Sokołowski, J.Szujski. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności Krakowskiej, 1876. Cz. 1. № 3. S. 4—5 (на аснове арыгінала);

Unia Litwy z Polską (1385—1569). Akty unii i przywilejów stanowych litewskich zestawił, przekład polski pierwszych dołączył J.Żerbiłło Łabuński. Warszawa: Księgarnia «Kroniki Rodzinnej», Podwale 4, [1913]. S. 163—167 (з польскім перакладам);

Akta unji Polski z Litwą 1385—1791 / Wydali S.Kutrzeba i W.Semkowicz. Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności i Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, 1932. № 1. S. 1—3;

Koczerska M. Autentyczność dokumentu unii krewskiej 1385 roku // Kwartalnik Historyczny. 1992. R. 99. № 1. S. 59—80 (на аснове арыгінала і копіі 1445 г., з фотаздымкамі);

1385 m. rugpjūčio 14 d. Krėvos aktas / Sudarė J.Kiaupienė. Vilnius: Žara, 2002. P. 17—20, 25—29 (на аснове арыгінала і копіі 1445 г., з фотаздымкамі, з літоўскім перакладам);

Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2010. Т. 3. С. 424—425 (падрыхтаваў А.Ліцкевіч на аснове выдання 1932 г.).

Беларускі пераклад:

Цярохін С. Таямніцы Крэўскай уніі // Беларуская мінуўшчына. 1995. № 3. С. 10 (пераклад з польскай);

Ганцова С.К., Чамярыцкі В.А., Штыхаў Г.В. Сведкі беларускай мінуўшчыны (зборнік дакументаў і матэрыялаў па гісторыі Беларусі VI—XV стст.) / Пад рэдакцыяй Г.В.Штыхава. Мінск, 1996. С. 101—103 (пераклад С.Цярохіна, апублікаваны ў 1995 г.);

Вiшнеўскi А.Ф., Юхо Я.А. Гiсторыя дзяржавы i права Беларусi ў дакументах i матэрыялах. (Са старажытных часоў да нашых дзён). Вучэбны дапаможнік. Мінск: Акадэмія МУС РБ, 1998. С. 34—36 (адрэдагаваны пераклад С.Цярохіна, апублікаваны ў 1995 г.);

Дакументы і матэрыялы па гісторыі Беларусі ў сярэднія вякі (VI—XV стст.): Дапаможнік для вучняў і настаўнікаў / Складальнікі: С.К.Ганцова, В.А.Чамярыцкі, Г.В.Штыхаў; Пад. рэд. Г.В.Штыхава. Мінск: Народная асвета, 1998. С. 114—116 (пераклад С.Цярохіна, апублікаваны ў 1995 г.);

История Беларуси в документах и материалах / Авторы-составители: И.Н.Кузнецов, В.Г.Мазец. Минск: Амалфея, 2000. С. 45—46 (на аснове выдання 1998 г.);

Вішнеўскі А.Ф., Юхо Я.А. Гісторыя дзяржавы і права Беларусі ў дакументах і матэрыялах. (Са старажытных часоў да нашых дзён). Вучэбны дапаможнік. 2 выд. Мінск: Акадэмія МУС Рэспублікі Беларусь, 2003. С. 32—34 (адрэдагаваны пераклад С.Цярохіна, апублікаваны ў 1995 г.);

Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. Мінск: Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2010. Т. 3. С. 425 (пераклад А.Ліцкевіча).

Рускі пераклад:

Хрестоматия по истории средних веков. Пособие для преподавателей средней школы / Под ред. Н.П.Грацианского и С.Д.Сказкина. Т. II. Ч. ІІ. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство, 1938. С. 324 (урыўкі);

Хрестоматия по истории средних веков. Пособие для преподавателей средней школы / Под редакцией Н.П.Грацианского и С.Д.Сказкина. [2 изд.]. Том II. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР, 1950. С. 172—173 (урыўкі);

Неизвестные страницы истории Белой Руси в документах и исследованиях (с древнейших времен до 1569 года) / Сост. Н.Н.Малишевского. Мн.: Издатель В.П.Ильин, 2012. С. 228—230.

Польскі пераклад:

Skarbiec dyplomatów papiezkich, cesarskich, królewskich, książecych, uchwał narodowych, postanowień różnych władz i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi litewskiej i ościennych im krajów / Zebrał i w treści opisał I.Daniłowicz. T. I. Wilno, 1860. № 507. S. 254—255;

Unia Litwy z Polską (1385—1569). Akty unii i przywilejów stanowych litewskich zestawił, przekład polski pierwszych dołączył J.Żerbiłło Łabuński. Warszawa: Księgarnia «Kroniki Rodzinnej», Podwale 4, [1913]. S. 163—167;

Unia Litwy z Polską. Dokumenty i wspomnienia / Zebrał H.Mościcki. Warszawa: G.Gebethner i Spółka, [1919]. S. 5—8;

Teksty źródłowe do nauki historji w szkole średniej. Z. 22. Dzieje Litwy i Rusi przed unią z Polską / W świetle źródeł przedstawił F.Koneczny. Kraków: Nakładem Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1924. № 26. S. 31—32 (на аснове выдання 1876 г.);

Wybór źródeł do historii Polski średniowiecznej (do połowy XV wieku). T. III. Rozkwit społeczeństwa stanowego i powstanie państwa polsko-litewskiego (1386—1466) / Opracowali G.Labuda i B.Miśkiewicz. Poznań: UAM, 1970. S. 50—52 (пераклад К.Абгаровіча);

Dzieło Jadwigi i Jagiełły / Oprac. W.Biliński. Warszawa, 1989. S. 227—228 (пераклад Б.Хмялеўскай).

© Валерый Пазднякоў, 2014

Тэкст падрыхтаваны А.Ліцкевічам паводле выдання С.Кутшэбы і У.Сямковіча «Akta unji Polski z Litwą 1385—1791» (Кракаў, 1932). Пераклад А.Ліцкевіча. Арыгінал захоўваецца ў Архіве Кракаўскай кафедральнай капітулы, збор пергаменных дакументаў, № 188. Пергамен шырынёй 330 мм, вышынёй 223 мм, закладка 39 мм. Першапачаткова былі падвешаны на пергаменных стужках 5 пячатак. Ад 4 захаваліся толькі стужкі, ад адной — толькі адтуліна. Копія 1: рукапіс 15 ст. ў Архіве Кракаўскай кафедральнай капітулы «Liber antiquus privilegiorum», арк. 53—53 адв., № 77. Копія 2: рукапіс 17 ст. ў Архіве Кракаўскай кафедральнай капітулы «Archivi ecclesiae cathedralis et dioecesis Cracoviensis authoritate illustrissimi et reverendissimi domini domini Andreae Trzebicki episcopi Cracoviensis, ducis Severiae etc., reformati et in scripta redacti pars prima», арк. 70—71, № 45. Копія 3: рукапіс 18 ст. ў Архіве Кракаўскай кафедральнай капітулы «Summarium monumentorum pargameneorum in archivo reverendissimi capituli ecclesiae cathedralis Cracoviensis reperibilium», № 189.

Nos Jagalo, virtute Dei dux magnus Litwanorum Rusiaeque dominus et haeres naturalis, notum facimus quibus expedit universis, praesentium tenorem inspecturis, nobis memoriale dicendorum a serenissima principe Dei gratia E. regina1 Ungariae, Poloniae, Dalmaciae etc. per honorabiles et nobiles viros dominos Stephanum praepositum Chanadiensem, Ladislaum filium Kakas de Kaza castellanum de Potok, Wlodconem pincernam Cracoviensem, Nicolaum castellanum Zavichostiensem et Cristinum tutorem Kazimiriensem.

Et primo dixerunt, qualiter magnificus princeps Jagalo dux magnus Litwanorum etc. suos solempnes ambaziatores ad dominos regnicolas Poloniae destinavit, demumque et ad eius reginalem maiestatem. Hii autem, qui ad reginalem maiestatem fuerunt transmissi, assumpserunt secum litteras credentiales a potiori, maiori et excellentiori nuntio, videlicet inclito principe2 Skirgalone duce, fratre domini Jagalonis ducis magni, qui ex quibusdam certis causis personaliter ad eiusdem reginalem maiestatem transire nequivit. Nuntii vero eiusdem, dux Borisz et Hanco capitaneus Vilnensis, eidem dominae reginae Ungariae taliter exposuerunt et dixerunt:

«Quomodo multi imperatores, reges et principes diversi cum eodem duce magno Litwanorum cupiebant, affectabant et desiderabant parentelam proximitatis contrahere perpetuam, quod factum Deus cunctipotens usque in personam eiusdem reginalis maiestatis reservavit.

Ideo, serenissima princeps, pro tanto saluberrimo misterio suscipiat vestra maiestas eundem dominum Jagallonem magnum ducem in filium et inclitissimam principem Hedvigim filiam vestram carissimam, reginam Poloniae, sibi in legitimam consortem copulantes. Et exinde credimus laudem Deo, salutem animarum, honorem hominibus et augmentum3 Regni extitisse.

Dum autem ea, ut praeferuntur, fine terminabuntur ordinato, interdum dominus Jagalo magnus dux cum omnibus fratribus suis nondum baptisatis, proximis, nobilibus, terrigenis maioribus et minimis, in suis terris existentibus, fidem katholicam sanctae ecclesiae Romanae nititur, cupit et desiderat amplexari. Et quia super eo multi imperatores et principes diversi laboraverunt, quod ab eo usque nunc minime obtinere valuerunt, verumptamen Deus omnipotens hunc honorem ipsius reginali4 maiestati conservavit.

In huius rei robur, evidentiam et firmitatem idem Jagalo dux magnus promittit, universos thezauros suos ad recuperationem defectuum regnorum utrorumque, tam Poloniae, quam etiam Litvaniae, ponere et exhibere5, et hoc, nisi eadem domina Ungariae filiam suam Hedvigim reginam Poloniae praenarratam sibi matrimonialiter copulabit.

Etiam idem Jagalo6 promittit pactum pecuniae, ratione vadii inter ipsam dominam reginam Ungariae ex una et ducem Austriae parte ex altera constitutum, videlicet ducenta milia florenorum dare et exsolvere effective.

Item idem dux Jagalo magnus promittit et spopondit, universas occupationes et defectus regni Poloniae, per quorumvis manus distractas et occupatas, propriis laboribus et expensis reintegrare.

Item idem Jagal dux magnus promittit cunctos christifideles et praecipue homines utriusque sexus, de terra Poloniae receptos et more exercituantium transductos, pristinae reddere libertati ita, quod quisquis eorum vel earum transibit, quo suae licebit voluntati.

Demum etiam Jagalo dux saepedictus promittit terras suas Litvaniae et Rusiae coronae regni Poloniae perpetuo applicare».

Et nos Jagalo dux magnus Litwanorum praefatus praemissas legationes, ex parte nostri per praedictum Skirgalonem fratrem nostrum carissimum praenominatis dictis baronibus regni Poloniae propositas et modo praehabito declaratas ac demum per nuntios eiusdem fratris nostri serenissimae principi dominae Elizabet reginae Ungariae praenotatae similiter et modo praehabito explicatas, in praesentia praedictorum ambaziatorum seu nuntiorum ipsius dominae reginae, tam Ungarorum, quam etiam Polonorum, ad nostram celsitudinem destinatorum, una cum fratribus nostris infrascriptis, videlicet domino Skirgalone, Coribut, Vitoldo, Ligwen, ducibus Litwanorum, et in persona aliorum fratrum nostrorum, praesentium et absentium, processisse et tam praedictae dominae reginae, quam etiam praefatis baronibus regni Poloniae intimasse.

Quasquidem legationes cum nostri ac fratrum nostrorum praescriptorum sigillorum praesentium duximus fore ratificatas et per omnia modis praemissis affirmatas.

Datum in Krew, feria secunda in vigilia Assumptionis beatae Mariae virginis gloriosae, anno Domini MCCCLXXX quinto.

Заўвагі: 1 У рукапісу regina, regina, але пазней першае слова перакрэслена і напісана той жа самай рукой E. 2 У рукапісу principi. 3 У рукапісу agmentum. 4 У рукапісу reginalis. 5 У рукапісу exibere. 6 Слова Jagalo запісана той жа рукой над радком.

Пераклад

Мы, Ягайла, з Божай ласкі вялікі князь літвінаў і Русі пан і дзедзіч прыроджаны, даводзім да ведама ўсіх, каму належыць і хто будзе бачыць гэтыя лісты, тое, аб чым нам нагадана ад найяснейшай пані Э(льжбеты), з Божай ласкі каралевы Венгрыі, Польшчы, Далмацыі і г.д. праз шаноўных і шляхетных мужоў паноў Стэфана, прэпазіта чанадскага1; Ладзіслава, сына Какаса дэ Каза, кашталяна Патака2; Улодку, чашніка кракаўскага; Мікалая, кашталяна завіхосцкага; і Крысціна, дзяржаўцу казімірскага.

Найперш яны казалі аб тым, як высокашаноўны князь Ягайла, вялікі князь літвінаў і г.д. направіў сваіх урачыстых паслоў да паноў жыхароў Польшчы, а потым і да яе каралеўскай вялікасці. Тыя ж, якія да каралеўскай вялікасці былі накіраваныя, мелі пры сабе даверчыя лісты ад паўнамоцнага, галоўнага і яснавяльможнага пасла, а менавіта ад знакамітага князя Скіргайлы, брата вялікага князя пана Ягайлы, які па некаторых пэўных прычынах персанальна да яе каралеўскай вялікасці прыехаць не змог. Яго ж паслы князь Барыс і Ганка, стараста віленскі, той жа пані каралеве Венгрыі так апавядалі і мовілі:

«Як многія імператары, каралі і розныя князі з тым жа вялікім князем літвінаў прагнулі, імкнуліся і жадалі ўстанавіць навечна блізкае сваяцтва, то Бог усемагутны наканаваў гэта зрабіць асабіста яе каралеўскай вялікасці.

Таму, найяснейшая пані, дзеля такой збавіцельнай тайны няхай бы прыняла ваша вялікасць гэтага вялікага князя Ягайлу ў сыны, аддаўшы яму ў законныя жонкі найсвятлейшую панну Ядвігу, дачку вашу ўлюбёнейшую. І ад гэтага, верым, будзе хвала Госпаду, збавенне душам, гонар людзям і прымнажэнне каралеўству.

Між тым, як будзе належным чынам здзяйсняцца тое, аб чым ішла гаворка, вялікі князь Ягайла з усімі братамі сваімі, яшчэ не хрышчанымі, блізкімі, нобілямі, зямянамі вялікімі і малымі, якія жывуць у яго землях, імкнецца, прагне і жадае прыняць веру каталіцкую святой рымскай царквы. І тое, што многія імператары і розныя князі моцна стараліся, але так і не здолелі ў яго здабыць, той гонар Бог усемагутны для яе каралеўскай вялікасці збярог.

Для трываласці, несумненнасці і цвёрдасці гэтай рэчы той жа вялікі князь Ягайла абяцае ўсе скарбы свае ахвяраваць і выдаць для вяртання страт, панесеных абодвума каралеўствамі, як Польшчай, так і Літвой, калі тая ж пані каралева Венгрыі выдасць за яго замуж сваю дачку Ядвігу, каралеву Польшчы вышэйназваную.

Таксама абяцае вялікі князь Ягайла грошы па дагаворы, заключаным пад суму залогу паміж той жа каралевай Венгрыі, з аднаго боку, і герцагам Аўстрыі, з другога боку, а менавіта дзвесці тысяч фларынаў, даць і выплаціць наяўным разлікам.

Таксама вялікі князь Ягайла абяцае і абавязаўся ўласнымі намаганнямі і коштам вярнуць уладанні, страчаныя каралеўствам Польскім, кім бы яны ні былі заняты і адарваны.

Таксама вялікі князь Ягайла абяцае ўсіх хрысціян, а асабліва людзей абодвух полаў, узятых з Польскай зямлі і выведзеных у якасці палону, вярнуць назад вольнымі такім чынам, каб кожны альбо кожная з іх пайшлі, куды самі пажадаюць.

Нарэшце князь вышэйназваны Ягайла абяцае землі свае Літвы і Русі навечна далучыць да кароны Каралеўства Польскага».

І мы, Ягайла, вялікі князь літвінаў вышэйзгаданы, пасольскія заявы, абвешчаныя і дэклараваныя належным чынам з нашага боку праз упамянутага Скіргайлу, брата нашага ўлюбёнейшага, перад названымі баронамі Каралеўства Польскага, а таксама падобным жа і належным чынам выкладзеныя праз паслоў таго ж брата нашага святлейшага перад пані Елізаветай, каралевай Венгрыі вышэйназванай, у прысутнасці названых прадстаўнікоў альбо паслоў той жа пані каралевы, як венграў, так і палякаў, дасланых да нашай вялікасці, разам з нашымі братамі ніжэйапісанымі, а менавіта панам Скіргайлам, Карыбутам, Вітаўтам, Лугвенам, князямі літвінаў, і ад імя іншых нашых братоў, прысутных і адсутных, пацвярджаем і паведамляем пра гэта як згаданай пані каралеве, так і ўпамянутым баронам Каралеўства Польскага.

Гэтыя ж пасольскія заявы мы загадалі замацаваць і зацвердзіць нашай і нашых братоў вышэйапісаных пячаткамі.

Дадзена ў Крэве, у панядзелак напярэдадні Успення святой Марыі Прыснадзевы, у год Гасподні 1380 пяты.

Заўвагі: 1 Маецца на ўвазе Чанадская (Csanad) епархія з цэнтрам у горадзе Сегед на паўднёвым усходзе сучаснай Венгрыі. 2 Верагодна, гаворка ідзе пра г. Патак, сучасны Шарошпатак на паўночным усходзе Венгрыі.

© Алег Ліцкевіч, 2010

***

№ 2

Пасведчанне польскіх паслоў, што яны паведамілі вялікаму князю літоўскаму Ягайлу аб яго выбранні польскім каралём і мужам Ядвігі і гарантавалі бяспеку ў Польшчы яму і яго паслам. Ваўкавыск, 11 студзеня 1386 г.

Агульныя звесткі.

Дакумент прадстаўляе сабой пасведчанне польскіх паслоў, уручанае вялікаму князю літоўскаму Ягайлу, якога паслы напаткалі ў Ваўкавыску (у гэты час Ягайла ехаў у Польшчу). Згодна з дамовай, заключанай у Крэве ў 1385 г., Ягайлу было абвешчана, што ён абраны польскім каралём і мае адбыцца яго шлюб з польскай каралевай Ядвігай. Ягайла абяцаў прыбыць у Люблін на агульны з’езд (прызначаны на 2 лютага) з братамі і літоўскай шляхтай, а перад гэтым выслаць сваіх паслоў з абвяшчэннем свайго прыбыцця усім каронным землям. У Польшчы Ягайлу і яго паслам была гарантавана бяспека. Сведчанняў пра з’езд у Любліне не захавалася.

Арыгінал.

BKsCz. Рerg. 195. Пергамін. 29 × 18 + 3,5 см. Дакумент добрай захаванасці. Былі прывешаны 4 пячаткі, аднак ужо па стану на канец ХVІІІ ст. захаваліся толькі пергамінавыя стужкі.

Копіі.

1. BKsCz. Teki Naruszewicza. Т. 9. Nr 2. S. 15—16.

2. Да другой сусветнай вайны захоўвалася ў Бібліятэцы Асалінскіх (Львоў): Bibl. Ossol. Ręk. Nr 184. К. 379—379v (XVI ст.).

Публікацыі.

Лацінскі тэкст:

Szajnocha K. Jadwiga i Jagiełło. 1374—1413. Opowiadanie historyczne. T. II. We Lwowie: Nakładem Karola Wilda, 1855. S. 393—394 (на аснове копіі з Бібліятэкі Асалінскіх);

Kodex dyplomatyczny Polski, obejmujący przywileje królów polskich, wielkich książąt litewskich, bulle papiezkie, jako też wszelkie nadania prywatne mogące posłużyć wyjaśnienia dziejów wewnętrznych krajowych dotąd nigdzie nie drukowane, od najdawniejszych czasów aż do roku 1506. T. 3 / Wydał J.Bartoszewicz. W Warszawie, 1858. № 170. S. 337—338 (на аснове арыгінала);

Skarbiec dyplomatów papiezkich, cesarskich, królewskich, książecych, uchwał narodowych, postanowień różnych władz i urzędów posługujących do krytycznego wyjaśnienia dziejów Litwy, Rusi litewskiej i ościennych im krajów / Zebrał i w treści opisał I.Daniłowicz. T. I. Wilno, 1860. № 513. S. 257—258 (рэгест з вытрымкай на польскай мове);

Inventarium omnium et singulorum privilegiorum, litterarum, diplomatum, scripturarum et monumentorum quaecunque in archivo regni in arce cracoviensi continentur per commissarios a sacra regia majestate et republica ad revidendum et connotandum omnes scripturas in eodem archivo existentes deputatos confectum anno Domini MDCLXXXII cura bibliotecae polonicae editum / [Ed. E.Rykaczewski]. Lutetiae Parisiorum, Berolini et Posnaniae, 1862. F. 176 (рэгест);

Monumenta medii aevi historica res gestas Poloniae illustrantia. T. XIV. Codex epistolaris saeculi decimi quinti. T. II / Collectus opera Dr. A.Lewicki. W Krakowie: Nakładem Akademii Umiejętności Krakowskiej, 1891. № 6. S. 7—8 (на аснове арыгінала);

Akta unji Polski z Litwą 1385—1791 / Wydali S.Kutrzeba i W.Semkowicz. Kraków: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności i Towarzystwa Naukowego Warszawskiego, 1932. № 2. S. 3—4.

Беларускі пераклад:

Ліцкевіч А. Крэва: саюз і разрыў цывілізацый // Беларуская думка. 2008. № 4. С. 91.

Польскі пераклад:

Szajnocha K. Jadwiga i Jagiełło. 1374—1413. Wyd. 2. T. 3. Lwów, 1861. S. 119—120 (з памылковай датай 12 студзеня);

Teksty źródłowe do nauki historji w szkole średniej. Z. 24. Korona i Litwa od chrztu Jagiełły do Warny (1386—1444) / W świetle źródeł przedstawił J.Dąbrowski. Kraków: Nakładem Krakowskiej Spółki Wydawniczej, 1923. № 1. S. 1 (на аснове выдання 1858 г.);

Wybór źródeł do historii Polski średniowiecznej (do połowy XV wieku). T. III. Rozkwit społeczeństwa stanowego i powstanie państwa polsko-litewskiego (1386—1466) / Opracowali G.Labuda i B.Miśkiewicz. Poznań: UAM, 1970. S. 52 (пераклад К.Абгаровіча).

Бібліяграфія.

Naruszewicz A. Historya narodu polskiego, od początku chrześciaństwa. T. VII. Panowanie Węgrów. Edycya T.Mostowskiego. W Warszawie: W Drukarni № 646. przy Nowolipiu, 1804. S. 201;

Jaroszewicz J. Obraz Litwy pod względem jej cywilizacji, od czasow najdawniejszych do końca wieku XVIII. Cz. II. Wilno, 1844. S. 72;

Unia Litwy z Polską (1385—1569). Akty unii i przywilejów stanowych litewskich zestawił, przekład polski pierwszych dołączył J.Żerbiłło Łabuński. Warszawa: Księgarnia «Kroniki Rodzinnej», Podwale 4, [1913]. S. 14—15;

Szelińska W., Tomaszewicz J. Katalog dokumentów pergaminowych Biblioteki Czartoryskich w Krakowie. T. 1. Kraków, 1975. Nr 217. S. 93;

Błaszczyk G. Dzieje stosunków polsko-litewskich od czasów najdawniejszych do współczesności. T. 1. Trudne początki. Poznań, 1998. S. 207—208.

© Валерый Пазднякоў, 2014


[1] Улічана бібліяграфія, складзеная А.Ліцкевічам (http://starbel.narod.ru/d043.htm).

Надрукавать Надрукаваць без ілюстрацый
Дадаць меркаванне

Ю.А.Ябланоўскі

Пячатка Вітаўта

План Віцебска. З кнігі: Памятная книжка Витебской губернии на 1865 год. Издана Витебским губернским статистическим комитетом. Под редакциею А.М.Сементовского. СПб., 1865.